Глава 1. Звичаї. Вступ

У московитів дуже багато цікавих звичаїв, які абсолютно не підпадають під розуміння і природу звичаїв слов'ян. Це не дивно, так як московити, а під ними ми розуміємо фіно-угорські племена меря, мурома, мордва, печора, ямь та інші, на які літописець Нестор вказував, що вони є данниками Русі, розмовляють власними мовами і живуть у північних країнах. Щоправда, вони можуть завдячувати слов'янам Русі привнесенням християнського ортодоксу, а з ним і словенської мови.

До цих фіно-угорських племен у XIII столітті прийшли татари і вони стали частиною їх держави - Орди. У 1272 році хан Орди Менгу-Тимур видав ярлик на будівництво першого християнського храму в Москві, спорудження якого було завершено у 1298 році. Відтоді Москва почала вважатись містом, виросла у Московське князівство Орди і дала об'єднану назву для всіх фіно-угорських племен, перемішаних за сотні років з татарами, - московити.

Щоб зрозуміти ступінь змішування татар з фіно-уграми достатньо сказати, що практично всі матері московських царів були чистокровними татарками, як і більшість бояр і царських чиновників були татарського походження.

На жаль, цей татаро-фіно-угорський субстрат зараз помилково називають “русскім”, маючи на увазі руський, від Русі, а далі і слов'янським, що, як ви розумієте, повністю не відповідає дійсності.

Якщо сьогодні, маючи достатньо відомостей про самих татар, можемо побачити суттєві відмінності між ними і московитами, то про фіно-угрів складно щось сказати, так як вони були малодослідженні. А відповідно, складно зробити висновок, що зі звичаїв і звичок московитів належить до фіно-угрів, а що є власним плодом цього субстрату.

Серед звичаїв московитів, які я б хотів виділити, в першу чергу ті, про які ми добре знаємо, і сприймаємо, як добрий жарт чи якесь перебільшення. Але, як виявилося, вони всі мають тверде історичне підґрунтя, не є перебільшеними, а якщо заглибитись у природу причин їх виникнення, можемо вважати навіть цілком слушними.