Звичаї. Розділ 3. Канон жіночої краси

Митці намагаються зобразити на полотні чи на екрані московицьку красуню середньовіччя з ніжними рисами та приємним виразом обличчя, а інші жартівливо змальовують наче персонаж Інни Чурікової в фільмі “Морозко”. На той час образотворче мистецтво на Московщині  рівнялось сучасній дитячій творчості у початкових класах і в основному було спрямоване на малювання ікон.

Ну що ж, але ми все ж спробуємо відтворити справжній образ московської красуні, дізнатись який він. Такий, чи може такий?

“Чоловік зобов'язаний давати дружині фарби, так як у московиток є звичай фарбуватись; це настільки звично для них, що не вважається ганебним. Вони так намазують свої обличчя, що навіть на відстані пострілу можна бачити наліплені на їх обличчях фарби; все ж краще порівнювати їх з дружинами мірошників, тому що вони виглядають так ніби біля їх облич вибивали мішки з мукою; брови вони фарбують чорною фарбою під колір гагата.”

Опис Московії невідомим англійцем, який перебував на службі при царському дворі взимку 1557-1558 років.

***

“Це взагалі надзвичайно, як вони ревнують своїх дружин і практично не дозволяють їм відлучатись від дому; але не без причини: чоловіки і жінки у них надзвичайно привабливі і здорові. Одне але, що жінки зазвичай так зловживають рум'янами і білилами, і настільки відразливо, що сором і ганьба!”

Рафаель Барберіні. Мандрівка в Московію. 1565         Куртизантка (Італія)

***

“Навіть найбідніший на всьому світі чоловік

Купує їй рум'яна і фарби, дозволяючи це дружині,

Вона фарбує свою смагляву шкіру

Наряджається і підводить своє закопчене лице,

брови, губи, щоки, підборіддя.

Та і ті, які пристойні, якщо тут такі є, роблять таке ж

Чоловік може бачити на щоках у жінок фарбу, як пластир,

Настільки товстий їх шар і обличчям схожі на повій.”

Джордж Турбервіль. Послання з Московщини. 1569

***                                                                                                 

“Жінки, намагаючись приховати поганий колір обличчя, так багато біляться і рум'яняться, що кожен це помічає. Проте, на це там ніхто не звертає уваги, так як у них такий звичай, який не тільки подобається їх чоловікам, але й самі вони дозволяють своїм дружинам і донькам купувати білила і рум'яна для фарбування обличчя, і радіють, що зі страшних жінок вони перетворюються на красивих ляльок. Від фарб морщиться шкіра і вони стають ще страшніші коли її змивають.”

Джильс Флетчер. Про державу московську. 1588

***

“Позаду йшла цариця, яку підтримували з обох сторін дві старенькі дами; її обличчя було густо змазане протираннями, так само як обличчя інших жінок, згідно зі звичаєм їх країни; тілом вона дуже повна, очі у неї глибоковпалі. Її супроводжували близько шістдесяти дуже красивих жінок, - якщо тільки притирання, користування якими у них релігія, не ввели в оману мій зір.”

Вільям Паррі. Проїзд через Московію перського посольства. 1599-1600

“Щодо жінок - вони надзвичайно красиві, з білим обличчям, стрункі, з невеликими грудьми, великі чорні очі, ніжні руки та тонкі пальці, але спотворюють себе тим, що не лише обличчя, але й очі, шию і руки фарбують різними фарбами: білою, червоною, синьою і темною: чорні вії роблять білими, білі знову роблять чорними чи темними і підводять їх так грубо і товсто, що всякий це помітить…”

Петр Петрей. Історія по велике князівство Московське. 1608-1614

***

“...всі біляться і рум'яняться, але надто грубо, і вважають за сором не білитись та не рум'янитись, однаково старі й молоді, багаті та бідні.”

Жак Маржерет. Становище великого князівства Московії. 1590-1606

***

“У жінок у загальному вжитку притирання і рум'яна для приховання природних недоліків. У Московії не є ганебним білитись і рум'янитись, навпаки, чоловіки з задоволенням витрачаються на цю забаганку жінок.

Ельзевір із Лейдена. Русія або Московія. 1630

“Жінки середнього зросту, красивої тілобудови, з ніжним обличчям і тілом, але в містах вони всі в рум'янах і білилах, при чому так грубо і помітно, що видається ніби хтось жменею муки провів по обличчю і пензлем зафарбував щоки в червоний колір. Вони затемнюють, а також фарбують у коричневий колір брови та вії.

Деяких жінок сусідки і гості розмовами примушують фарбуватись (навіть якщо вони від природи красивіші ніж їх роблять рум'яни) - щоб вид природної краси не затьмарював штучної. Схоже відбулось під час нашого перебування. Дружина дуже знатного і відомого боярина князя Івана Борисовича Черкаського, з привабливим лицем, спочатку не хотіла рум'янитись. Проте, їй стали надокучати дружини інших бояр у тому, що вона зневажливо ставиться до звичаїв і звичок їх країни і ганьбить інших жінок своєю поведінкою. За допомогою своїх чоловіків вони домоглись того, що красивій від природи жінці довелось білитись і рум'янитись, іншими словами при сонячному світлому дні запалювати свічку.”

Адам Олеарій. Опис мандрівки до Московії. 1633-1639