Пияцтво. Розділ 2. Прошарки населення віддані пияцтву

У московській державі пили всі. Водка для них була і ліками, і способом зігрітись, позбутись смутку при важких втратах, чи відзначити радісну подію. А крім того, вони вживали її і без причини, просто, як елементарну, буденну потребу, як необхідність одягатись чи спати. Проте, найбільш вражаючим є те, що в Московії було прийнято вживати міцний алкоголь і пиячити не лише дорослим, а й дітям.

“Порок пияцтва так поширений у всіх верствах цього народу, як у духовних так і світських осіб, високого і низького походження, чоловіків і жінок, молодих і старих, що коли бачиш п'яних, які лежать і валяються в багнюці, то це для них звично. Якщо який годі візник перестріне цих п'яних свиней, і він їх особисто знає, то кидає на свого воза і везе додому, де отримує плату за перевезення."

Адам Олеарій. Опис мандрівки до Московії. 1633-1539

“Цьому пороку пияцтва віддаються всі підряд, як чоловіки так і жінки, дівчата і діти; служителі церкви так само, або навіть більше, ніж інші. Тому, поки залишається напій, який їм дозволяють готувати до деяких великих свят, марно сподіватись, що вони перестануть пити, питимуть вдень і вночі, допоки не вип'ють все до кінця.”

Жак Маржерет. Становище великого князівства Московії. 1590-1606

***

“Цей напій московити люблять так, що готові скоріше вмерти, ніж у ньому собі відмовити. Можна сказати, що водка складає єдине їх задоволення для обох статей, у якому би стані вони б не були. У будь який час і в будь яку пору навіть діти, без всілякої гримаси, п'ють її без перцю і з перцем.”

Ян Стрюйс. Мандрівка до Московської держави. 1670

Та й ті, які нібито були покликані Богом і людьми щоб боротися з людськими пороками, зокрема і з пияцтвом, не рідко, а інколи і більше, ніж самі світські люди, піддавались пияцтву. Як, мабуть, і сьогодні “служіння Богу” часто є лише професією та способом заробити, а не внутрішнім покликанням.

“Коли ж наступає день весілля, яке святкують з безліччю страв та напоїв, від чого всі перепивають: і священик, і наречений, і наречена, і гості, тоді батьки нареченої, опікуни і близькі родичі відводять нареченого з нареченою до церкви. Священик бенкетує і напивається так, що для того щоб він не звалився доводиться на час служби і вінчання молодят тримати його під руки слугам.”

Петр Петрей. Історія про велике князівство Московське. 1608-1614

***

“Я сказав, що духовенство не прагне бути вільним від цього пороку. З такою ж легкістю можна зустріти п'яного попа чи монаха, як п'яного мужика. Хоча у жодному монастирі не п'ють ані вино, ані водку, ані меду, ані міцного пива, а п'ють лише квас, тобто легке пиво або кофент, тим не менше, монахи, виходячи з монастирів і перебуваючи в гостях у добрих друзів, вважають, що можуть не тільки не відмовлятись від доброї випивки, а навіть самі вимагають її, жадібно п'ють, смакують нею так, що їх тільки за одягом можна відрізнити від п'яниць мирян.”

Адам Олеарій. Опис мандрівки до Московії. 1633-1639

***

“Знай, що ні архієреї, ні монахи взагалі, на виду не п'ють водку: на них покладена заборона патріарха, і якщо знайдуть його п'яним то кидають до в'язниці, б'ють нагайкою чи виставляють на ганебне всепобачення. Так як вживання водки є гидким, можливо навіть гіршим перелюбства. Але торговцям, архієрейським слугам і їх родичам дозволяється по дві чарки на день.”

Павло Алепський. Мандрівка антіохійського патріарха Макарія в Москву. 1656-1666

***

“Кумедно також відзначити, що якщо хтось зустріне попа то просить у нього благословення і спокути гріхів, при цьому кланяються один одному… А одного разу обидва були такі п'яні, що ледве стояли на ногах, тому, коли дійшла справа до поклонів, вони стали кланятися так потішно, кумедно хитаючись, наче буцаються два козли, зрештою, обидва ж були з бородами.”

Бернгард Таннер. Польсько-литовське посольство. 1678