Пияцтво. Розділ 3. Боротьба з пияцтвом. Шинки

Пияцтво у Московії мало настільки загрозливий характер, що московські царі, які мали безмежну владу і суцільний послух, постійно намагались боротись з пияцтвом, забороняли виготування напоїв, їх продаж, встановлювали величезні штрафи та тілесні покарання. Проте, не дивлячись на суворість покарань та непохитність царського слова, пияцтво продовжувалось, у різні часи з різною інтенсивністю, але з не менш вражаючими масштабами.

Як результат, боротьба з пияцтвом з часом перетворилась на державну монополію на виготування та продаж алкоголю. Пиячити стало можливо цілком законно в мережі царських шинків, де московити  пропивали все до останньої сорочки, про що розповімо далі.

“Проте, їх государ не допускає щоб кожен міг вільно його готувати, так як маючи таку свободу, вони б щоденно були б п'яні і вбивали б один одного.”

Амбоджо Контаріні, Опис Москви. 1447

***

“Не можна оминути увагою одну завбачливу дію згаданого великого князя: бачачи, що люди там через пияцтво втрачають роботу і багато чого іншого, що було б їм самим корисно, видав заборону на виготування браги і меду і використання хмелю в будь чому. Таким чином він навернув їх до доброго життя.”

Іосафат Барбао, Мандрівка в Тану. 1477

***

“Ця народна слабкість примусила їх государя назавжди заборонити, під страхом жорсткого стягнення, вживання вина, пива і інших видів хмільних напоїв, за виключенням святкових днів. Це повеління, не дивлячись на всю його важкість, виконується московитами, як і все решта, з надзвичайною покірністю.”

Альберт Кампензе, Лист папі Клименту про справи в Московії. 1523

***

“По всій країні - по містах і селах - заборонені шинки. Але добрі друзі в складчину варять пиво і по святах збираються разом з дружинами; це у них називається братщина (Pratzina), тобто Bruderschaft.”

Генріх Штаден, Записки про Московію. 1571

***

“... вони прибували в цей квартал з правом продажу вина, пива і т.д., що не дозволено самим московитам через те, що вони дуже схильні до пияцтва, - чого сам государ позбавлений. “

Джовані Тедальді. Відомості про Московію. 1581

Особливістю шинків було те, що там наливали стільки, на скільки у тебе вистачить грошей та цінних речей, які шинкарі приймали в оплату оковитої наче лихварі. Якщо врахувати, що з цінних речей у московита були лише гроші, які він пропивав одразу, та одяг, якого він позбувався, якщо не міг вчасно зупинитися.
“У цих шинках буває так багато пияцтва і веселощів, що складно повірити. Це тому, що там їм дозволено купити напої, пиячити, грати досхочу в кості. Пропивши свої гроші, закладають свої кафтани і п'ють скільки дадуть за це продавці вина та шинкарі.

Деякі закладають не лише кафтани, а й навіть шапки, чоботи, сорочки і все, що у них є за душею, після чого біжать голими додому.”

“Складно пройти поряд з цими домами щоб не побачити збіглу звідти Бахусову банду: один голий, інший в одній сорочці, деякі на половинну одягнуті та часто настільки п'яні, що не в стані йти додому і залишаються валятись на дворі в багні чи на снігу; або їх слуги чи дружини вкладають у віз чи сани і тягнуть за ногу, як свиню, і це нікого не дивує.”

Петр Петрей. Історія по велике князівство Московське. 1608-1614

***

“Між іншим, вийшов з шинку чоловік в одній сорочці, який раніше пропив кафтан; зустрів приятеля, який прямував до того ж шинку і знову повернувся назад. Через декілька годин він вийшов без сорочки лише з однією парою підштанників на тілі. Я наказав йому крикнути: “Куди ж поділась його сорочка? Хто його так обібрав?”, на це він мені відповів з їх звичайним: “йоб тваю мать” і сказав: “Це зробив шинкар; ну, а де залишився кафтан і сорочка туди хай ідуть і штани”. Після цих слів він повернувся до шинку і вийшов потім абсолютно голим, вирвав оберемок собачої ромашки, яка росла поряд з шинком, і тримаючи перед соромними місцями, весело і з піснями попрямував додому.”

“Жінки не вважають для себе ганебним напиватись і падати поряд з чоловіками. Будучи в Нарві, з мого місця зупинки біля Нігофського дому, я бачив багато потішного з цього. Декілька московиток якось прийшли на бенкет до своїх чоловіків, присіли поряд і разом випивали. Коли добряче напились, чоловіки забажали йти додому, а жінки їм заперечили. Хоча жінки за це отримали ляпаси, проте це не змусило їх піднятись. Коли врешті чоловіки попадали на землю і заснули то жінки, сівши на них верхи, так довго пригощали одна одну водкою допоки самі не напились до скону.”

“Господар помешкання в Нарві Яків фон Кьоллен розповідав: “Подібна комедія була на його весіллі: п'яні чоловіки спочатку побили своїх жінок без жодної причини, але потім перепили разом з ними. На завершення, жінки, сидячи на своїх сплячих чоловіках, так довго ще пригощались одна з одною, що звалились поряд зі своїми чоловіками і заснули”. Легко уявити, яка небезпека і як розбиваються при таких життєвих обставинах порядність і невинність.”

Адам Олеарій. Опис мандрівки до Московії. 1633-1539

***

Вони до неї звикли так, що з наближенням холодів чоловіки закладають все своє майно і готові краще ходити голими ніж не пити водку. Жінки також настільки нестримані, що якщо навіть доведеться жертвувати цнотливістю щоб добути її, вони займаються проституцією, навіть публічно.

Ян Стрюйс. Мандрівка до Московської держави. 1670