Розділ 3. Розпуста. Вступ

Враження іноземців від відвідування Московії в царині плотського гріха дуже яскраві і захоплюючі. Практично жоден сучасник не оминув цього у своїх розповідях. Здавалося б такий досить інтимний і сакральний для кожного московита момент мав би залишитись поза очами сторонніх або складатись з коротких і обірваних повідомлень, здебільшого побудованих на чутках та домислах. Та і якось не до снаги, людям з високим становищем та вишуканими манерами, збирати чутки та домисли, заглядати в темні закутки московських дворів і надалі переповідати почуте і побачене.

Все так, якби не особливість московита самому, не від кого не приховуючись та не соромлячись, виставляти свої плотські втіхи на загал, переповідати свої та обговорювати чужі збочення, хизуватись ними і з задоволенням нести за них покарання.
Ніхто не буде стверджувати, що такі ж речі не трапляються в інших краях, але жоден не зможе собі навіть уявити, щоб цим хвалитись та виставляти на загальний огляд. А коли така розпуста і збочення мають не те що масовий характер, а взагалі, сприймаються як норма життя, жодна людина не може оминути це у своїх розповідях.

Розпуста разом з пияцтвом так перенасичили скупий розум московита, що він пішов значно далі у своєму буденному збочені. Проте, зараз вже складно сказати, чи ця норма поведінки була притаманна фіно-уграм з прадавніх часів, чи це субкультура, яка виникла через змішування фіно-угрів і татар, але факт залишається фактом, що московити в епоху середньовіччя впевнено, зі значним відривом, обіймали лідерство в розпусті і пияцтві.