Розпуста. Розділ 1. Царина гріха

Іноземці, які возвеличували силу, багатство і велич Московії, намагались її долучити до католицизму, протестанства чи магометянської віри, схилити до союзу чи до війни проти власних ворогів, вражені просторами та населеністю цієї землі, разом з тими, хто її критикував і дорікав, в один голос гнівно засуджували розпусту, яка там панує. Слова їх красномовні і пояснень не потребують.

“Ніде немає такого розбещення і пияцтва, а також по насильству своєму це найбільш гидкий народ у світі.”

Річард Ченслер. Книга про великого та могутнього царя Московії.

***

“Та все ж вони належні плотським гріхам, звичці непристойного життя.

Не бачать сорому у зведені рахунків і розпусті,

На людях вони не турбуються щоб приховати свою нерозсудливість.”

Джордж Турбервіль. Послання з Московщини. 1569

***

“До хтивості московити дуже схильні; не рідко паплюжать себе перелюбством, блудом і проклятим содомським гріхом.

Данило Принц з Бухова. Початок возвеличення Московії. 1576-1578

***

“І не дивлячись на це, складно сказати, що переважає у цій країні - жорстокість чи розпуста. Проте, про останнє і казати не буду, так як воно настільки брудне, що складно знайти для цього порядний вислів. Вся держава наповнена подібними гріхами. Та і чи дивним є те, що у них немає законів для вгамування блуду, перелюбства і інших пороків?”

Джильс Флетчер. Про державу московську. 1588

***

“Особливо якщо прийняти до уваги їх звичаї і спосіб життя; вони не неотесані і неосвічені, без жодної ґречності, народ брехливий, без віри, без закону, безсовісні, содоміти і обтяжені численними іншими пороками і скотськими пристрастями.”

Жак Маржерет. Стан великого князівства Московії. 1590-1600

“У звичках, звичаях і обрядах вони настільки огидні, неотесані і невігласи, що не лише поганять себе содомітськими гріхами, але ще й похваляються і чваняться тим, що вони щось зробили і так вдіяли.”

“Так само для московитів слабкі і не мають значення будь які закони порядності і статути: вони чинять і дозволяють практично всі гріхи і пороки, від яких порядна і пристойна людина, почувши їх, вжахнеться.”

Петр Петрей. Історія по велике князівство Московське. 1608-1614

***

“Розпуста в цій країні настільки загальний поширений гріх, що його відразу відзначить око іноземця, а тому, заради спокою вашого власного сумління і вашого тілесного здоров'я, соромтесь розпусти, як найбільш неприродної слабкості, тим паче тому, що московити у цьому не тільки жахливо безсоромні, але й самі собою уособлюють безсоромність.”

Томас Сміт. Мандрівка та перебування в Московії. 1604-1605

***

“У більшості своїй їх розмови спрямовані в той бік, куди спрямована їх природа і негідний спосіб життя: говорять вони про розпусту, про гидкі пороки, про непристойні і ганебні вчинки, скоєні ними самими чи іншими. Вони розповідають усілякі соромні байки, і хто при цьому зможе видати найбільш брутальну похабщину та непристойність, що робиться з дуже легковажною гримасою, той вважається кращим і приємнішим співрозмовником.”

“Вони безсоромні і безцеремонні”, - каже багато разів згаданий нами датський дворянин Яків. Ми самі декілька разів бачили в Москві, як чоловіки і жінки виходили охолоджуватись з простих лазень, і голими, як Бог створив, підходили і звертались на ломаній німецькій до нашої молоді з непристойностями. До такої наглої розпусти їх спонукає також і неробство, адже щодня їх можна бачити, як вони без діла стоять або гуляють по базару чи у Кремлі.”

Адам Олеарій. Опис мандрівки до Московії. 1633-1539

***

“Як спосіб життя, так і все решта у них первісне. Бачите батька, мати, дитину, слуг і служниць сплячими як завгодно, навіть на одній печі, де кожен творить усіляку всячину, незважаючи на правила пристойності.”

Ян Стрюйс. Мандрівка до Московської держави. 1670