Йшов ведмедик густим лісом
Одержимий темним бісом
Красти то в його природі То зрадів лихій нагоді
Сунув в вулик лапу свою
Мед схопив і за собою
Намагається тягти
А господар: Відпусти!
Вулик лапу затискає
Випускати не бажає
Поверни чуже, що взяв
І тікай геть за Урал
Мав би розум то пустив
Вдома б вже і щі варив
Але так як він незграба
Впертий наче дурна баба
Відпускати не схотів
Суне другу лапу в хлів
Так стоїть, не ворухнеться
Хоч затисло, далі преться
На той шум прийшли сусіди
Бо з ведмедя одні біди
Пан господар взявсь за вили
А сусіди перекрили
Щоб не дихав і не пив
В ліс тихенько відступив.
Так позбувшись честі й волі
Здох ведмідь в чужому полі
А народи лісові стали жити по собі!
25.03.2015. Київ.
