Від рифмопльота рифмопльоту або откровення голосіївця

Казав, я є поет, митець і патріот

Казав.., а ділом... просто “рифмопльот”

Вже рік гайнув, як вибори минули.

В вухах бринить і ми ще не забули

Обіцянки, що линули щодня:

Про дитсадок, про школу, про будову,

Про ЖЕК, лікарню і майданчик біля двору.

Та що там наші, прості буденнії діла,

Про Україну, про ненависть москаля

Як гідний син не осоромить батька

Про працю щиру, і ось тут зненацька…

Минає рік…

***

Живучи сірим буднем в США

Ідея світла в голову прийшла -

Що голосієвцям, для кращого життя,

Бракує депутата-віршаря.

Та тут і комплекс давній не мина

Як Повалій? Як же ж вона була?

А я для неї віршики писав

І депутатом України ще не став?!

Гадав Євген, що й статусу ціна

Це підкуп виборців, обіцянок слова

Значок на грудях, модні номера

Враз перетворять в депутата віршаря.

А далі почет, слава, визнання

І комітет тобі і пільги, ордена

І непомітно, щоб не знали злидарі,

Натис на кнопку - носять хабарі.

***

Євген приник, у залі не поети-пияки

А Пастор, Кролик, браві вояки.

Ніхто уваги не звертає

І знову комплекс наростає -

Як так? Я ж завжди був на сцені

У центрі, де увага вся на мені!

І починає всяке малювати

Увагу людства якось привертати:

То прапор вже не так стоїть,

Міняєм синє з жовтим вмить!

То Порошенка час за борт,

За шоколадку і за торт,

То про Кабмін, бюджетний план

Хоча у цьому він профан.

Та все це марно і тепер

Маразм він борить у ВР.

А де Євген? Його немає?

Чому не в залі виступає?

Не голосує, не подає закон?

Не просить гроші на район?

Бо це маразмом він вважає

Маразм він враз перемагає

І всі обов'язки свої

Маразмом зве у голові.

***

Щось так навіяло мені, слова лягали, як криві

То я про це, то я про тих, і не впізнаєш кого з них

Чи випадкові збіги ці хай краще скажуть мешканці.

Т.Б. 06.04.2015 Київ