Передмова

Ідея “русского міра” жила і жевріє на теренах України. Здебільшого це відбувається через системне ідеологічне навантаження, яке зазнала Україна з часів ще Московії, потім Російської імперії, СРСР і зараз ці спроби намагається повторити так звана РФ. Вікові сфабриковані та придумані не нами стереотипи примушують нас вважати, а головне вірити, у три братні народи, у вторинність походження української церкви чи постійне рабське становище українців. Я не буду зачіпати віхи української історії, моя мета тут дещо інша. Я ж сподіваюсь на те, що прочитавши це, у вас з'явиться розуміння і більше ніколи не виникне бажання назвати “братом” того, хто ним не є.

Основою цього дослідження є відомості, викладені виключно іноземцями, які перебували на території Московії з XV по XVII століття. Це більше 40 пам'яток історії, свідчення, записки, щоденники, описи, доповіді і т.д., які збереглись до наших днів в оригіналах чи копіях, перекладені на російську мову і розміщені на сайті бібліотеки східної літератури.

Звичайно, ми можемо звинувачувати їх в упередженості, відсутності системних знань, нерозумінні звичаїв та звичок абсолютно чужої для них держави. Аргументом проти є і те, що вони, в одиничних випадках, але користувалися відомостями один одного, описуючи певні події, інші відомості частково переймали з чужих переказів та чуток. Не забуваємо й те, що був і значний особистий фактор, так як Московська земля не всіх приймала щиро, а часто навпаки, більшість зазнало, якщо не переслідувань, то принаймні певних труднощів, пов'язаних з суворим кліматом, звичками тамтешніх людей та правителів.

Так, це все важливо, і це потрібно враховувати.

Але у них є ряд чітких переваг, які додають їх відомостям величезної ваги, навіть у порівнянні з академічною історичною наукою і творіннями державних істориків наступних часів. Вони - сучасники подій, вони очевидці, вони це відчули, побачили, пережили і врешті решт, перенесли на папір. Їх не хвилювали напрямки і тенденції нашої сучасної науки, не турбували думки сучасних лідерів цієї країни і їх бачення становлення держави, формування ментальності її людей, вони не переймались про схвалення їх праць якоюсь вченою радою і чи стане це основою для вивчення майбутніх поколінь. У них немає страху помилитись і бути висміяними, так як вони, люди різні за походженням, фахом, метою, але безумовно розумні та високоосвічені, довіряли своїм рукам, які записували те, що бачили їх очі, чули їх вуха та сприймав їх розум.

Більшість наведених відомостей складаються з вражень іноземців, серед яких мандрівники, мореплавці, купці, посли, військові, митці, духовенство, від того, що можна передати лише побачивши на власні очі і що ніколи не розповість скупий історичний підручник. Вони були представниками багатьох держав і народів, данців, шведів, англійців, татар, поляків, французів, персів та ін., з країн, які були військовими союзниками чи ворогами, торговими партнерами чи конкурентами, політичними спільниками чи суперниками Московії.

Моя скромна участь полягала лише у перекладі з російської та відборі певних відомостей, їх систематизації за відповідними тематиками, які, на мою думку, найкраще відображають предмет дослідження. Так само я не претендую на жодну науковість, фундаментальність та фаховість дослідження, а навпаки, як простий читач, без професійних історичних знань, пропоную простому читачу слова очевидців, настільки прості і зрозумілі, що не потребують професійних наукових знань.

Критичне ставлення до джерел примушує з пересторогою ставитись до кожного з них окремо, проте, там де відомості багатьох співпадають - народжується історичний факт.

Що ж, нехай мертві говорять, а я намагатимусь не сильно заважати своїми вставками.