Звичаї. Розділ 1. Золота клітка

Гадаю, Т. Шевченко багато чого з цього знав і розумів коли писав “Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями…”, відвертаючи українських дівчат від лихої долі. Дівчата ж Московії виходу не мали, нормально це сприймали, а в основному навіть прагнули.

Причина такого зневажливого ставлення до дівчат і жінок Московії криється на думку одних у самій порочній природі цих жінок, які без нагляду здатні знеславити чоловіка, так і у природі чоловіків, які собі дозволяли несамовиті крайнощі, по собі міряючи своїх жінок. Причому, ці перестороги стосувались не лише чужих чоловіків, а й найближчих родичів, які намірами мало чим відрізнялись від сторонніх людей. Але трішки забігаючи наперед, все ж скажу, що один одного були варті.

“Становище жінок досить плачевне. Вони (московити) не вірять в честь жінки, якщо вона не живе замкнена дома, і не знаходиться під такою охороною, що нікуди не виходить. Вони відмовляють жінці в добопорядності, якщо вона дозволяє дивитися на себе стороннім чи іноземцям.”

Сігмунт Герберштейн, Записки про Московію, 1526

***

“Ані татари, ані московити (Mosci) не дають жінкам жодної волі. А в народі кажуть так: “Хто дасть волю жінці той у себе її забере”.”

Михалон Литвин. Про звичаї татар, литовців і московитів. 1550

***

“Московит гадає, що сам пожинає плоди її принад,

Тому, тримає її під замком, впевнений, що вона не з іншим.”

Джордж Турбервіль. Послання з Московщини. 1569

“...дівчата і дружини, особливо багатих, постійно утримуються в домашньому заточенні та ніколи не виходять до публічних місць.”

“Відносно цього чоловіки бувають такими ревнивими, що не дозволяють бачити своїх жінок чи доньок навіть своїм братам чи близьким родичам.”

Данило Принц з Бухова. Початок возвеличення Московії. 1576-1578

***

“Жінок своїх вони не тримають у такій шані, як інші народи, а навпаки, поводяться з ними не набагато краще ніж з рабинями. Вельможні московити дуже ревниві: вони не пускають своїх дружин, ні на бенкети, ні на свята, ні до віддалених церков і майже не дозволяють їм виходити з дому.”

Марко Фоскаріно. Донесення про Московію, 1577

***

“Так як чоловіки перебувають у гнітючій залежності від великого государя, так і жінки їх у чоловіків перебувають у досить пригніченому становищі; адже ніхто не прийме на віру, що жінка порядна і цнотлива, якщо вона не живе під замком, зовсім не виходячи з дому.

Жінки сидять дома, тчуть і прядуть, без жодних прав і жодного впливу на господарство; всю домашню роботу виконують раби.”

“До церкви їх відпускають рідко, на дружні бесіди ще рідше, а на бенкети тільки таких, які поза будь якою підозрою, тобто породиль.”

Олександр Гваньїні. Опис Московії. 1578

***

“За дружинами у них самий суровий нагляд. Знатним заміжнім жінкам дуже рідко, вісім чи найбільше десять разів на рік, у самі найбільші свята, дозволено ходити до церкви. У ці дні до них долучаються й дівчата, в інші дні поміж народу вони не з'являються.”

Паоло Кампані. Записки. 1584

***

"Якщо вони багаті то їздять взимку на санах, а літом у колясках, покритих добрим червоним сукном, маючи біля себе піших слуг, які наглядають за ними, щоб вони не завели розпусту з молодиками, так як вони наглі, похітливі та не випускають жодної нагоди, якщо така випаде. Часто зваблюють чоловіків до потіх Венери, а особливо іноземців, до яких дуже ласі.

Саме через це чоловіки наказують слугам  їх так ретельно охороняти і стерегти, коли вони приїздять на весілля, у гості чи на посиденьки. Не дозволяють нікому підходити до них, окрім близьких друзів. Та й при них тримають хлопчиська, який не тільки виконує повинності, подає харчі, напої, але й має також доносити і розповідати чоловікам, що робили без них їх дружини, чи не приймали у себе сторонніх молодиків: за це хлопчаки в домі у великій повазі та авторитеті, дружини без вагань дозволяють їм різні пустощі та обдаровують їх, якщо хочуть щоб вони мовчали про їхні справи і за це не були висіченими чи побитими чоловіками."

Петр Петрей. Історія по велике князівство Московське. 1608-1614

***

“Жінки московитів дуже поважають і слухають своїх чоловіків, виконують всі побажання своїх чоловіків. З іншого боку, чоловіки, які б мали поводитись зі своїми дружинами як душа з тілом, зі взаємною дружбою, дивляться на них зі зневагою і гордістю, є й такі, які вважають їх неминучим злом, часто їх б'ють і утримують більш схоже на рабів свого тіла ніж подруг свого життя.”

Чарльз Карляйль. Відомості про три мандрівки. 1663-1664