Розпуста. Розділ 3. Проституція

І такому, старому як світ, явищу московити змогли надати особливо жахливого забарвлення. Ще можна зрозуміти важку скруту і “допомогу” у проституції дружині чоловіком, можна зрозуміти продаж у рабство, що, зрештою, у них нормальна традиція, але ж продавати власних дітей, як проституток, це просто виходить за межі нормального людського розуміння.

“З іншого боку, є й такі, які самі продаються дворянам і купцям в холопи, з умовою отримувати від них протягом свого життя харчі, питво і одяг, а при надходженні, і гроші; також є бажаючі продавати своїх дружин і дітей в коханці (bawdges) і рабство покупця.”

Річард Ченслер. Книга про великого та могутнього царя Московії.

***

“Дружина щоб повернути борги п'яного чоловіка,

Кидається від смердючої печі до його друзяки,

Перетворюючи власний дім у дім розпусти.”

Джордж Турбервіль. Послання з Московщини. 1569

***

“Інші жінки, спокушені за дешеву платню, надзвичайно привітні до іноземців і з задоволенням злягаються з ними лиш би тільки їх попросили.”

Марко Фоскаріно. Донесення про Московію, 1577

***

“Наприклад цей, ще не найгірший (гріх), коли бідні і дрібні дворяни чи простолюдини у грошовій скруті, бродять по всіляких закутках і видивляються чи не втрапить їм на очі хтось із заможних молодиків та пропонують їм для блуду своїх дружин, беруть з них по два чи по три талера за один раз, залежно від краси і вроди дружини, чи як зійдуться в ціні. Чоловік весь цей час ходить під дверима і наглядає щоб ніхто не увійшов, не завадив і не потурбував їх у такому безчесному і розпусному занятті.”

Петр Петрей. Історія по велике князівство Московське. 1608-1614
***

“Вони до неї звикли так, що з наближенням холодів чоловіки закладають все своє майно і готові краще ходити голими ніж не пити водку. Жінки також настільки нестримані, що якщо навіть доведеться жертвувати цнотливістю щоб добути її, вони займаються проституцією, навіть публічно.

Спочатку ця розпуста відбувалась між ними з люб'язності і більшість жінок вихвалялися, що можуть задовольнити хіть кількох чоловіків, проте, завдяки турботі патріарха, ця розпуста зараз не настільки велика, хоча, тим не менше, дуже поширена. Це зазначено, щоб показати, що ця країна взагалі не знає сорому.”

Ян Стрюйс. Мандрівка до Московської держави. 1670